Малий синок, побачивши вогонь,
Який обняв велику купу хмизу,
Закрив лице листочками долонь,
Схилив його розпачливо донизу
І голосно заплакав: «Ой, біда!
Це полум’я ось-ось дістане неба!
Воно згорить, а як без нього я?
Не кидай, тату, хмизу, ой, не треба!
Як часто ми, батьки, жаркий вогонь образ
Розпалюємо у серцях відверто.
І кидали у нього вже не раз
Свою любов бездумно і уперто.
І так тремтять, бояться наші діти,
Що їхнє небо може в нім згоріти.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Читаючи поезії Ваиля Мартиненка, даючи їм найвищі оцінки, інколи стає вже просто незручно... Де-хто може запідозрити мене, як коментатора, у якйсь особистій зацікавленості :).Але, як там не було -- браво!
Лідія Гапонюк
2021-07-29 12:08:38
Дуже гарна тема: дітей і батьків. Все дуже правильно! Благословіння!
Басня о братце-лисе и его семье - Светлана Кнорр Братья!Вся библия говорит о братьях,но подразумевает и сестёр,я не исключаю ни себя, ни сестёр, ни то, что нам нужно изменяться и учиться повиноваться своим мужьям Но веду речь о тех "называемых братьях", которые извращают Иисуса Христа, вероломно поступают и держат своих жен и детей в порабощении и тем самым гневят Господа
Сёстры!
Не пишу о том, чтобы не смиряться, и не повиноваться, а пишу о том, чтобы нам молиться о мудрости Господней, как повиноваться, когда повиноваться, пред кем повиноваться Чтобы не слиться со злом и не погибнуть нам и семьям нашим! Будьте Длагословенны!
