Якщо із горла пророста Чужий,
З`їдаючи цукерки і обгортки,
У дощ, у спеку, в ніч, коли сніжить,
І п`є чеснот артеріальні соки,
Коли він друга випхав у плече
І вивів на гостинець у Нікуди,
Зречись почвари. «Отче наш» – мечем –
Безжально зранюй пальці, впалі груди!
Не йди під Злості аспідний штандарт,
Не розруйновуй гнізд. Лети у церкву!
Чужий жаденний. Він мегаталант
Тобі пророчить, ложу, бутоньєрку…
Чужий – заїлий. Вишле в пунктик Зет
Кохану жінку, знівелює совість.
Він – Зла слуга, його апологет,
Що живиться усмак залізом крові,
Перевертає трумни потерчат,
Малює жабуринням, трощить міри.
В тобі Чужий – дрібнюнє павуча?
Є сутозлота зброя – щира Віра.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Пастушок - Мучинский Николай Хотів помістити це оповідання 5-6 січня 2008 р. В наших краях, в основному, в грудні місяці, ще не святкують Різдво Христове, та як Ви розумієте ми святкуємо його, в серцях наших, кожного дня. Отож вітаю всіх з цим Світлим святом!!! Христос народився!!!
