Світанок зійшов над полями, І роси упали в траву.
Зоря Віфлеємська над нами. Ісусу співаєм Хвалу.
У серці надія сіяє. І серце любов'ю горить.
Я кращої віри не знаю, як Бога, Ісуса любить.
Прославте всі Господа Бога і Сина Ісуса Христа.
Він - Правда, Життя і Дорога. Він - віра, надія життя.
Хвала тобі Боже за Слово. За Хрест Твій Голгофський Хвала!
За Ісуса Христа дорогого. Хвала тобі Боже! Хвала!
Заснули Карпатські долини, мовчать у гаю солов'ї.
До Бога щоденно я лину, у мріях, бажаннях своїх.
Щоденно, щоночі, щоранку, я лину до Бога в думках.
Із Богом встаю на світанку. Із Богом іду по полях.
Як важко до Бога звертаюсь. Як сумно, Ісусу молюсь,
Згрішу - сповідаюсь і каюсь. Ти прости мені Боже, Ісус.
Бо життя, як незоране поле, і над світом панує цим зло.
Дивлюся на світ цей із болем, радію – мені повезло.
Тебе мій Ісусе я знаю. Твоє Ім'я у серці моїм.
З Тобою духовно зростаю, втішаюся Словом Твоїм.
Твоє Слово Ісусе навіки, Твоє Слово це правда й життя.
Твоє Слово для ран моїх ліки. Твоє Слово це пісня моя.
Амінь…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не засыпайте колодцы. - Галина
«И все колодези, которые выкопали рабы отца его при жизни отца
его Авраама, Филистимляне завалили и засыпали землею.
…И Исаак удалился оттуда, и расположился шатрами в долине
Герарской, и поселился там.
И вновь выкопал Исаак колодези воды, которые выкопаны были
во дни Авраама, отца его, и которые завалили Филистимляне по
смерти Авраама [отца его]; и назвал их теми же именами, которыми
назвал их [Авраам,] отец его.
И копали рабы Исааковы в долине [Герарской] и нашли там
колодезь воды живой.
И спорили пастухи Герарские с пастухами Исаака, говоря: наша
вода. И он нарек колодезю имя: Есек, потому что спорили с ним.
[Когда двинулся оттуда Исаак,] выкопали другой колодезь;
спорили также и о нем; и он нарек ему имя: Ситна.
И он двинулся отсюда и выкопал иной колодезь, о котором уже
не спорили, и нарек ему имя: Реховоф, ибо, сказал он, теперь
Господь дал нам пространное место, и мы размножимся на земле.
(Бытие 26)
