Во всем я в жизни вижу радость…
(Какой же здесь уместен знак)?
Ведь за церковною оградой
Стоят для радости преграды,
А дальше множество зевак.
Они собрались, чтоб увидеть,
Как радость выглядеть должна,
У тех людей, кого обидят,
Освищут и возненавидят…
Уйдет ли от святых она,
Когда им не давать приюта,
Оставить без еды и сна,
Дерзнут ли выйти в холод лютый
Они, раздеты и разуты,
Чужие взявши бремена?
Да, помнится, когда-то было…
Апостол Павел. Рим. Тюрьма…
Но радость узнику светила,
И Божья нисходила сила
В то место, где сгустилась тьма.
И не проклятья кровопийцам,
Не видя строчек из-за слез,
Но, милые представив лица,
Напишет Павел Филипийцам
О радости! Вот парадокс!
Учил Христос, что Царство Божье
Находится у нас внутри.
И это Царство спрятать сложно
Иль даже вовсе невозможно—
Ведь радость лучиком горит.
И застывает в новых строчках
Которые уйдут к друзьям,
И спрячутся, как листья в почках;
А после в новых оболочках
Зажжется радость здесь и там.
И свет небесный будет литься
К тому, кто нищ, и наг, и сир;
И будет грешный мир дивиться,
Увидев радостные лица,
А также праведность и мир.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Надя, за задание пятёрка! Комментарий автора: Спасибо,Владимир Григорьевич! Какая-то радость получилась, вроде, как у Ноя после потопа:-(. Писать по заданию нелегко.
Спасибо за отклик. Храни Вас Господь.
Наталия Лупан
2014-01-29 10:13:24
Слава Богу, сестра моя!.. Для зрелых во Христе. Комментарий автора: Слава Богу.Спасибо,Наташа, что заходите.
Поэзия : vis-a-vis - Людмила Солма *) Примечание:
иллюстрация "После грозы" автора Мона с Галактического Ковчега:
http://kovcheg.ucoz.ru/forum/11-234-18403-16-1253550904
vis-a-vis (фран.) -
"и стояли они напротив... глаза в глаза - как душа к душе..."
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
