Победитель не тот , кто не знал пораженья;
Побеждённый не тот, кто в сражении пал.
Если даже проиграно было сраженье,
Не известно ещё, кто кто войну проиграл.
Победитель берёт не числом, а уменьем;
Не сдаётся, порой оказавшись в плену.
А вступивший в сражение, с чувством сомненья –
Не начавши войны, проиграет войну
. Победитель поделится славой и честью,
Даже с тем, кто снаряды в бою подносил;
Кто делился благою и радостной вестью,
Кто у Бога в моленьи прощенья просил.
Кто - то дрался постом, кто - то бился в молитве;
Двое встали в пролом - за спиною спина.
Победителей много участвует в битве,
Победителей много - победа одна.
Леонид Лосев,
Тында. Россия.
Леонид Лосев родился в городе Благовещенске.Большую часть жизни провёл в местах лишения свободы.Употреблял вино и наркотики.В 1993 году, отбывая наказание в колонии строгого режима,встретился с людьми проповедовавшими "Евангелие"Эта встреча в корне изменила его образ жизни, определив его дальнейшую судьбу. Вера в искупительную жертву Христа , помогла ему исцелиться от туберкулёза и, что самое замечательное, он получил от Господа дар писать стихи.Являясь членом "Церкви Евангельских Христиан", организовывает и проводит авторские встречи, направленные на проповедь "Евангелия".Издано два сборника стихов "Я расскажу тебе о Боге","Я вывел формулу любви" e-mail автора:llosev46@mail.ru
Прочитано 8039 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
